Ian Gillan from Deep Purple (and me)

Як вам цей парубок? Нічогенький такий, авжеж?

Зараз йому 79 років, але в молодості Ієн Гіллан був ого-го. Я навіть по світлинах відчуваю цю дику сексуальну енергію. Я би точно на такого запала.

Намагаюся і зараз провідчувати його молодість, і навіть певним чином запасти на нього, тогочасного. Адже, як я вже писала в минулому пості, я взялася перекладати віршовану частину автобіографії Ґіллана. А щоб це зробити максимально якісно і з душею, треба Ґілланом захопитися.

Як на наш час, то його вірші (і поезія зі збірки, і тексти пісень) досить примітивні. Але для 70-х були норм. Не норм, сорі, а вогонь. Тому намагаюся перекласти так, щоб вкласти певну іскорку, аби і нинішній читач сказав: ух, вогонь! Ну, побачимо, як мені це вдасться. Поки я тащуся від результату (а готовність роботи десь 40 %).

Шкода, що у тексті немає цитати з приспіву Smoke on the Water! Ну бо це ж класика, і в еквіритмі звучить файнезно: Диииим над водою, в небесах вогонь... Але перший куплет є. Я його сьогодні якраз переклала (Приїхали у Монтре, до берегів женевських...)

Якби вся моя робота полягала тільки в тому, щоб перекладати світові рок-гіти на українську, я була б, певно, найщасливіша ever. Це в мене виходить, і мені це страшенно подобається (але, як завжди, нюанс в тому, що за це майже ніколи не платять😆).

Ох, дивлюся на цього молодого Ґіллана і не розумію: що мене так бентежить? Аж ось уже й зрозуміла: він страшно схожий на мого колишнього, з яким були найважчі, найтоксичніші, найпсиходелічніші, найаб'юзивніші стосунки в моєму житті. Чорт.

На цій дивній ноті я покину інтернети і відправлюся спати. Можливо, мені присниться патлатий, сексапільний мен із 70-х. Хай би!